Історія села Каленики
Село Каленики знаходиться на лівому березі Дніпра в 150 – и кілометрах на південь від Києва. В польській люстрації 1615 року Київського воєводства Переяславського староства про поселення на королівських землях, що знаходилися на лівому березі Дніпра, так звані поляками «Україна», мовиться як про «хутора, де осіли козаки». Вперше згадується як селище «Калениково» в люстрації староств Київського воєводства в 1622 році. Перші калениківці поселилися в місці злиття «потоку» Булатець з річкою Супоєм.
На підставі історичних документів можна вважати, що село Каленики почало своє існування на початку ХVІІст., як слободка, що належала до містечка Гельмязова, а назва його пішла від імені першого поселенця слободки – козака Каленика, який прибув в наші краї з поч. ХVІІ ст. сотенний з одного із міських сотен Переяслівського полку.
Ще з часів Київської Русі найближчі околиці Калеників були місцем прикордонних поселень. На кінці ХІ – поч. ХІІ століть серед лісів і боліт на північний схід від нинішнього села Каленики виникло укріплення, розташоване поряд із зручним водним шляхом – річкою Супій, лівою притокою Дніпра. Ця споруда, ймовірно, виконувала оборонні функції. Поряд розташовувалося обширне село (25 га) з могутнім культурним шаром. Судячи із нинішніх залишків «городища» - це була облаштована фортеця (50 метрів в діаметрі) з двохярусною лінією валів. Вона загинула від великої пожежі десь на початку ХІІІ століття, про яке свідчили археологічні розкопки, проведені в 1971р. У безпосередній близькості навколо цього городища і села Каленики чітко видно не менше 12 курганних поховань, швидше за все, з тієї ж епохи. І зараз, під час щорічної оранки полів,навколо городища, плуги піднімають на поверхню залишки керамічного посуду, кістки і т.п.
Розвиток села Каленикове при гетьмані Сагайдачному співпало з часом активного розвитку і становлення сил дніпровського козацтва і зростанням його значення в Речі Посполитій. Французьким інженером Бопланом була складена докладна карта східних околиць Речі Посполитої, де разом з іншими виниклими поселеннями вперше позначено селище Каленики з ім'ям «Кальники».
На краю села, на пагорбку, було кладовище і при нім каплиця, на місці якої десь на рубежі ХVІ - ХVІІ ст. побудована церква Покрови Богородиці. З часом усі нові двори виникали на північ від церкви під захистом крутого і болотистого правого берега Супою.
В селі переважно жили вільні козаки,які брали участь у Визвольній війні українського народу 1648-1654рр. Село належало до Гельмязівської сотні Переяслівського полку. Воно розросталося як населенням так і земельними наділами. Уже через сто років, в 1759 році, в селі проживало 686 осіб, переважно козаків .У 1781 наш край увійшов до Київського намісництва. До села Каленики належали хутори Гаптарівщина, Осикове, Ковтунівка, Малинівщина, назви яких походили від прізвищ поміщиків.
Після ліквідації гетьманства Каленики залишилось фактично козацьким селом.
Як і в кожному населеному пункті, в с. Каленики є свої особливості в назвах сільських кутків:
- Заманіївка - туди чоловіки ходили на вечорниці до дівчат;
- Натягайловка – хати вздовж дороги натягувалися в один ряд аж до сусіднього села;
- Свисля – там жила в основному біднота, про яких говорили: «До них як підеш, то хоч свисни – нічого в них немає»;
- Сакунівщина – назва пішла від прізвища поміщика Сакуна, в якого на цьому кутку знаходились землі. Ці назви збереглися і до сьогодні.
На 2016 рік населення с.Каленики складає 514 осіб. Село входить до Золотоніського району Черкаської області.
